Вальпургієва ніч

Вальпургієва ніч в мистецтві

Читайте також:

«Burn the witch!»: 20 фільмів про відьом та чаклунство

Образ відьми в образотворчому мистецтві

Діснеєвська Фантазія: артхаус, новаторство і приреченість

Язичництво, авантюризм й оголена натура в роботах Нормана Ліндсі

Вальпургієва ніч оповита магічним флером, завдяки давнім дохристиянським повір’ям: жителі різних європейських країн вірили, що в цей час відьми злітаються на шабаш – на демонічний бенкет, дикі окультні танці та оргії, намагаючись перешкодити приходу весни. Щоб їх відвадити, люди розпалювали багаття, обходили будинки в поселеннях із факелами та били в церковні дзвони. І зараз в цей день прийнято збиратися на народні святкування.

Насправді назва свята пов’язана з ім’ям англійської святої Вальбурги Ґайденгаймської (Вальпурги, Вальпургії), її день в римському списку святих якраз припадає на 1 травня. Вона була реальною історичною постаттю: дуже освіченою жінкою і знатною дамою, що приїхала до Німеччини в VIII столітті з метою заснувати монастир, і там же померла. Коли її останки через сто років після смерті потривожили в процесі відновлення будівлі, то перевезли останки в Айштадт – це сталося саме першого травня. Коли їх поклали в скелю, то за переказами останки почали мироточити, через що черницю канонізували.

Ідея вшанування християнської святої тісно переплелася з язичницькими традиціями. Ніч з 30 квітня на 1 травня у кельтів отримала назву Бельтейна – свята Сонця, наразі його дещо комерціалізували послідовники вікканства.

Яким би не було коріння шанування Вальпургієвої ночі, в європейській культурі це свято залишається часом, коли остаточно прокидається природа, і стає родючою земля. Кордон між світами стоншується – ця ніч сповнена привидів, чарівних створінь і небезпечних для людини сил. Моторошні легенди про чаклунок, які збираються на туманну «Лису» гору, отримали відображення в мистецтві: живописі, літературі, музиці та кіно.

Шабаші й живопис

Франсіско Ґоя: Шабаш відьом (1819-1823) та Шабаш відьом в країні басків (1798)

Перша з картин має назву «Шабаш відьом» – одне з зображень, що входять в серію «Похмурих картин». Полотно було написано в найважчий період життя художника, коли він почав втрачати слух та страждати від жахливих видінь, які переслідували його уві сні та наяву. Ця картина дуже відрізняється від ранньої творчості художника.

Франс Франкен: Шабаш відьом (1607)

Франс Франкен Молодший був дияконом антверпенской гільдії художників і писав, головним чином, містичні полотна. Фламандський живописець епохи бароко створював картини з біблійними сюжетами і сатанинськими, відьомськими мотивами.

Шабаші на картинах італійського художника, гравера епохи бароко Сальватора Рози

Роза вважається досить самобутнім майстром, який виходить за рамки епохи, – в його роботах є те, що сьогодні можна назвати навіть зародками сюрреалізму. У спадщині митця є серія картин, присвячена відьмам і демонам (в італійському живописі епохи бароко подібні сюжети зустрічаються рідко). Мистецтвознавці не виключають того, що ці полотна мали сатиричний підтекст.

Відьомські свята на картинах іспанського художника Луїса Рікардо Фалеро

Фалеро прославився, завдяки вишуканим зображенням оголених жінок. У його полотнах це поєднувалося з фантастичними і міфологічними сюжетами.

Альберт Велті: Вальпургієва ніч (1896/97)

Альберт Велті – швейцарський художник і майстер офортів. Мистецтвознавці зазначають, що багато його картин зображували сни або кошмари, що відвідували живописця. Не виключено, що «Вальпургієва ніч» також написана під натхненням від моторошного марення.

На шляху до Вальпургієвої ночі

Цю загадкову картину датують 1760-м роком, швидше за все вона створена одним з наступників-наслідувачів Давида Тенірса Молодшого – фламандського художника, який писав пейзажі і релігійні композиції в коричнево-сірій палітрі. Сюжет цього полотна досить незвичайний: автор зображує лише підготовку до шабашу і магічні атрибути, як і демонічних істот, в повсякденній обстановці.

Маріано Барбасан: Вальпургієва ніч (1887)

Іспанський художник Маріано Барбасан Лагеруела створював міські пейзажі й картини з біблійними мотивами. Його авторству також належить кілька спроб зобразити літературні сцени, зокрема, він написав власну візуалізацію Вальпургієвої ночі з «Фауста».

Костянтин Непо: Вальпургієва ніч

Костянтин Непо був російським художником (1915-1976). Лише деякі його роботи відомі, як і небагато з них були продані. Однак, зокрема, його зображення відьомського польоту під час Вальпургієвої ночі заслуговує на увагу.

Ілюстрації до сцени Вальпургієвої ночі з «Фауста» Ґете

Існують і інші спроби візуалізації шабашів Вальпургієвої ночі, зокрема, у німецьких митців Генріха Клея та Генріха Руланда:

Друга картина – «Вальпургієва ніч» – приписується Генріху Руланду, але портретист і цей художник працювали над різними сюжетами, тому авторство викликає сумніви. Скоріше за все, це також ілюстрація до твору Ґете.

Вальпургієва ніч в літературі

У «Фаусті» Ґете є сцена сну у Вальпургієву ніч. Головний герой разом з Мефістофелем сходять на легендарну гору Брокен, де збираються диявольські створіння. Існує рукопис епізоду з описом того, як Сатана керує своїми підданими на горі, однак, він не був включений в остаточний варіант. Цю сцену, пов’язану з народними переказами, автор описував тричі: в двох варіантах у «Фаусті» і в баладі, що отримала назву «Перша Вальпургієва ніч».

Образ теплої весняної ночі, коли пробуджуються потойбічні сили, є і у Миколи Васильовича Гоголя, котрий прославив на весь світ український фольклор і нашу народну містику. У повісті «Майська ніч, або Утоплена» описується те, як Левко біля ставка повинен вгадувати серед утоплених відьму на прохання примарної панночки з місцевого повір’я.

Дія оповідання Брема Стокера «Гість Дракули» відбувається в Вальпургієву ніч. У тексті цей час описується як момент, коли мертві виходять з відкритих могил, а всі злі духи землі, повітря і води збираються на свято.

Крім того, події оповідання Г. Ф. Лавкрафта «Сни в оселі відьми» відбуваються незадовго до Вальпургієвої ночі і безпосередньо пов’язані з нею. Обговорюють і версії про те, що ця диявольська ніч відіграє значну роль в «Майстрі і Маргариті» Михайла Булгакова. Воланд влаштовує «весняний бал повного місяця» або «бал сотні королів». У тексті зазначені і «брокенські гуляки», котрі «завжди приїжджають останніми».

Вальпургієва ніч яскраво представлена ​​в однойменному романі Ґустава Майрінка (1917) – гротескної містичної (звичайно, з езотеричними мотивами) історії про аристократів зі старого району Праги – Градчани. У Майрінка, як і у Ґете, це час відкриття кордонів між двома світами. Під час Космічної Вальпургієвої ночі в застиглій у напрузі і очікуванні майбутнього Празі потойбічні сили і примари старих, віджилих своє кривавих подій і епох воскресають, з’являються серед людей і діють через них.

Демонічний час в академічний музиці

П’ятою частиною відомої «Фантастичної симфонії» (1830) Гектора Берліоза є «Сон в ніч шабашу». Цей програмний твір французького композитора він написав під враженням від закоханості в англійську акторку Гаррієт Смітсон. Музика сприймається слухачем як певний «час ікс» – фатальна пора, коли діють сили, на які людина не має змоги вплинути.

У творчості Фелікса Мендельсона кантата «Перша Вальпургієва ніч» (ор. 60) займає особливе місце. По суті, цей твір – жест схиляння німецького композитора-романтика перед своїм другом-наставником, великим поетом Й. В. Ґете. Для Мендельсона кантата стала таємничим пам’ятним символом межі між раціональним та ірраціональним в європейській культури.

Шарль Гуно в опері «Фауст» створив надзвичайно колоритну за музичною мовою, хореографічну картину «Вальпургієва ніч», яка згодом отримала самостійне життя як одноактний балет.

У чеського композитора Петра Ебена є твір «Вальпургієва ніч» з органного циклу «Фауст»:

Відьомське свято в кінематографі

Заключна частина «Фантазії» Діснея (1940) зображує зліт відьом, демонів і злих духів саме під час Вальпургієвої ночі, а не Хелловіна, як іноді вважають «Night on Bald Mountain» супроводжується музикою Модеста Мусоргського. Ілюстрації для епізоду були підготовлені данським митцем Кеєм Нільсеном.

У класичному фільмі Тода Броунінга (1931) «Дракула» румунський селянин описує ніч, в яку починається фільм, як Вальпургієву. Що ж, це відмінна зав’язка для історії, яка, незважаючи на неточності екранізації, на багато років після виходу стрічки стала канонічною в зображенні нечисті.

Автор: Анастасія Капралова

поділитись