Іран

Перський січень: що відбувається в Ірані?

3-го січня 2020 року в результаті американського авіаудару в столиці Іраку Багдаді було вбито іранського генерала, командувача спецпідрозділу «Аль-Кудс» (входить до складу Корпусу Вартових Ісламської Революції, займається операціями за межами Ірану), Касема Сулеймані.

Наказ про ліквідацію Сулеймані віддав особисто президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп. Касем Сулеймані прибув в Багдад літаком з Сирії в супроводі декількох осіб. Американський безпілотник атакував машину, в якій знаходився Сулеймані, коли та рухалася з аеропорту Багдада. Окрім Сулеймані, загинули чотири людини, серед яких був Абу Махді аль-Мухандіс, іракський військовий діяч, який в останні роки керував шиїтським ополченням «Катаіб Хізбалла» в Іраці.

Формальним приводом для цього рішення став напад на посольство США в Багдаді, а також те, що, за словами Пентагону, Сулеймані готував серію нападів на американських військових та дипломатів. Рішення вбити іранського генерала, таким чином, було здійснено начебто в цілях оборони. Подейкують, що Трамп прийняв це рішення емоційно та за лічені хвилини. Можливо, проте й не дуже правдоподібно. В Пентагоні чудово розуміли роль Сулеймані в усьому, що відбувається на Близькому Сході, та його зростаючий вплив, і, очевидно, їх це не влаштовувало.

Касем Сулеймані

А Сулеймані став надзвичайно впливовою фігурою в Ірані та регіоні вже досить давно. Зокрема, він був відповідальний за створення мережі іранських проксі організацій та структур по всьому Близькому Сходу з числа як мусульман-шиїтів (наприклад, Хізбалла в Лівані, або шиїтське ополчення в Іраці), так і мусульман-сунітів (наприклад, посилення іранського впливу на палестинську організацію Хамас багато в чому пов’язують саме з його діяльністю). Також в Ірані він славився як прекрасний стратег та творець успішних військових операцій. Існує версія, що саме Сулеймані вплинув на рішення керівництва Російської Федерації розпочати військову операцію в Сирії. В 2019 році США визнали Корпус Вартових Ісламської Революції разом з сулейманівським «Аль-Кудс» терористичною організацією.

Вбивство Касема Сулеймані викликало широкий резонанс: очікуваний в Ірані та регіоні, а також не дуже очікуваний в Україні. Однакового ставлення до цього рішення Дональда Трампа, проте, немає ані на батьківщині Сулеймані, ані в далекій для нього Україні. Для одних він легендарний іранський генерал, борець з американською гегемонією, для інших ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– кривавий воєначальник, винний в організації терактів та створенні радикальних угруповань, «спецслужбіст», який активно придушував опозицію в Ірані та Іраці (його структурі приписують придушення осінніх протестів в Іраці). Головним аргументом підтримки Ірану закордонними симпатиками є іранський «антиімперіалізм». Напевно, саме в лапках необхідно писати це слово в контексті Ірану, адже виступаючи проти імперіалізму західного, Іран не гребує співпрацювати з імперіалізмом східним. Співпраця, хоча місцями й ситуативна, з РФ це підтверджує. А той факт, що Іран, намагаючись врятувати свою економіку, яка страждає від західних санкцій, фактично продав власну державну безпеку Китаю у вигляді прав на розробку газових та нафтових родовищ (китайські військові будуть присутні в Ірані задля охорони цих підприємств), не залишає ніяких сумнівів в тому, що романтична ідеалістична мрія про боротьбу з імперіалізмом та за повну незалежність для Ірану закінчилася поразкою. Виступаючи проти капіталістичних Штатів, Іран впав в обійми червоного Китаю. Можливо, не слід підміняти поняття, називаючи «антиамериканізм» та «антисіонізм» «антиімперіалізмом». Це радянський словник, він не відповідає дійсності.

Мільйони людей, які вийшли на вулиці Ірану, аби віддати Сулеймані останню шану під час його похорон (поховання змушені були перенести – в перший день всі охочі просто не змогли попрощатися з генералом; внаслідок тисняви під час похоронної процесії загинуло близько 60 іранців, ще декілька сотень отримали поранення) насправді не змальовують цілісну картину ставлення іранців до цієї фігури. Частина опозиційно налаштованих іранців не визнає Сулеймані народним героєм, звинувачуючи його в реалізації втягнення Ірану в війну в Сирії. На фоні наймасштабніших протестів в Ірані останніх десятиліть, пов’язаних, в першу чергу, зі складною економічною ситуацією в країні, спричиненою західними санкціями, корупцією, а також продовженням фінансування іранським урядом своїх проксі структур в регіоні, перебування Корпусу Вартових Ісламської Революції на сирійській війні на боці Асада очок як іранській владі, так і самому Сулеймані не додавало.

Проте, вбивство Сулеймані американцями, дещо змінює ситуацію. Цілком правий російський опозиційний журналіст Роман Попков, який відзначає консолідацію іранського суспільства навколо мученицької смерті Сулеймані – ті, хто вчора ненавидів Корпус Вартових Ісламської Революції за те, що декілька місяців тому вони розстрілювали протестувальників, сьогодні заливають сльозами портрети генерала цієї організації. Пропаганда вміло відверне увагу іранців від внутрішніх проблем, об’єднавши народ перед загрозою з боку зовнішнього ворога – США.

Похорон Касема Сулеймані
Натовп на похороні Касема Сулеймані

Чотири дні іранці готували відповідь-помсту. Про неї іранські керманичі почали заявляти одразу після смерті Сулеймані. І ось, в ніч з 7-го на 8-ме січня Іран завдав удару по військовій базі американців «Аль-Асад» в Іраці. Було застосовано близько десяти балістичних ракет. Через декілька годин іранські ЗМІ почали говорити про десятки загиблих американських військових. Як стало відомо пізніше, жоден військовий США не постраждав. Виявилось, що іранці попередили іракців про обстріл, а ті передали ці дані американцям. «Почекайте і ви побачите мертві тіла американців по всьому Близькому Сходу», – говорили іранські лідери після смерті Сулеймані. Їхня відповідь в результаті виявилась абсолютно безболісною для США. Страшний антиамериканізм Ірану, зіштовхнувшись з реальною ситуацією, коли вони мали б відповісти на дії США, вилився в невразливий жест. Велика війна, вочевидь, відкладається. Американському імперіалізму з таким ворогом поки що і правда нічого не загрожує.

Іран обіцяє продовжити розробки ядерної зброї. Ввечері 8-го січня Трамп заявив, що не дозволить Ірану отримати ядерну зброю, і анонсував накладення нових санкцій на Іран. Прикметно, що президент США не згадав у своїй заяві про іншу подію, яка сталась цієї ночі.

Літак української авіакомпанії «МАУ», який слідував за маршрутом Тегеран – Київ, розбився за декілька хвилин після зльоту в передмісті столиці Ірану. Всі 176 пасажирів та членів екіпажу, які знаходилися на борту, загинули. Серед них було 11 українців. Більшість загиблих – іранці. В авіакомпанії заявили, що планова технічна перевірка літака здійснювалася декілька днів тому, а пілоти в екіпажі були надзвичайно досвідченими. Цьому «Boeing» було всього 3,5 роки.

Уламки українського літака, який розбився в Ірані

Падіння літака в країні, яка лічені години до цього обстрілювала військові бази в сусідній країні, виглядає вкрай підозріло. Версія про те, що український літак могло бути збито іранською ракетою в умовах підвищеної готовності іранської ППО, одразу почала обговорюватись в мережі. Масла у вогонь додала заява іранської сторони, що чорні скриньки вони поки що не вирішили кому передавати, хоча, згідно з міжнародним правом, вони мають надати їх компанії авіаперевізнику та країні авіаперевізника. Наразі відомо зовсім мало інформації, яка б дозволила аргументувати ті чи інші версії, проте виключати версію збиття літака або теракту точно не варто. Занадто вже невипадковою виглядає ця трагедія.

Остаточні висновки робити поки що зарано. Проте, дещо можна сказати вже сьогодні. Іран насправді не хоче, або й не може воювати з США, навіть на території Іраку. Якби це було не так, їхня відповідь на вбивство Сулеймані була б кардинально іншою. Враження від смерті народної зірки Сулеймані скоро стихнуть. А соціальні проблеми в Ірані залишаться. І саме цей момент, а не загроза війни зі Штатами, може стати для країни ключовим в її найближчому майбутньому.

Автор: Валентин Дзюбенко