Едмунд Дюлак

Едмунд Дюлак. Золота доба книжкової ілюстрації

Кінець XIX-го і початок XX-го століття – час розквіту книжкової ілюстрації, техніка створення і способи поширення якої значно змінилися після винаходу фотографії і нових методів друку. Художники мріяли про настання Золотої доби, коли мистецтво візьме верх над ремісництвом і промисловим. Обрі Бердслі, Артур Рекхем, Едмунд Дюлак, Кей Нільсен спиралися на прерафаелітів, символізм і орієнталізм. Останнє було пов’язане з прагненням увібрати те найкраще від східних майстрів, що стало доступним завдяки пробудженню інтересу до азіатської живописі та графіки.

Цей період дійсно називають Золотим століттям, правда, стосується це лише Золотої доби ілюстрації (1880-1920) – епохи створення казкових фантастичних малюнків, що заклали фундамент для мистецтва ар-нуво і безлічі стилістичних експериментів, котрі вплинули на те, яким ми звикли сьогодні бачити майстерне оформлення книжкових видань.

Едмунд Дюлак (1882-1953) – один із найзнаменитіших французьких й англійських художників Золотої доби книжкової ілюстрації й вікторіанського казкового живопису. Його роботи доповнювали видання Омара Хайяма, Шарля Перро, Вільяма Шекспіра, сестер Бронте, Ганса Крістіана Андерсена, Едгара Аллана По. Дюлак створив прекрасний, далекий від бурхливої реальності, світ з прекрасних божеств і міфологічних істот, таємничих магів, звабливих східних красунь, сміливих героїв і коханців.

Сім’я Едмунда Дюлак цікавилася мистецтвом: батько займався реставрацією картин, а дядько захоплювався східними – перськими й арабськими – мініатюрами, також японськими гравюрами, на основі чого й сформувався стиль майбутнього художника. Дюлак малював з раннього дитинства, відвідував лекції в Тулузькій академії мистецтв, де його талант був високо оцінений, через що він залишив нудні заняття юриспруденцією. Художник відразу ж по завершенню навчання був прийнятий на роботу ілюстратором у видання L’Effort, Le Télégramme і L’Âme latine.

Незважаючи на французьке походження, Дюлак провів більшу частину життя в Великобританії, куди переїхав після навчання в Парижі. У Лондоні перспективний ілюстратор отримав перше велике замовлення: підготувати серію ілюстрацій до повного зібрання творів сестер Бронте. Після цього Дюлака помітили і запросили працювати в журнал The Pall Mall Magazine, крім того, ілюструвати видання «Тисячі і однієї ночі», потім його кар’єра стрімко пішла вгору. Він приєднався до одного з лондонських клубів, де познайомився з провідними ілюстраторами свого часу, отримав корисні знайомства, в тому числі, зі співробітниками місцевих галерей, які почали купувати його роботи для виставок. Hodder & Stoughton щорічно замовляли у нього малюнки для подарункових святкових видань.

Відтоді митець створив ілюстрації для «Бурі» Вільяма Шекспіра, «Рубайята» Омара Хайяма, збірки «Спляча красуня та інші казки», а ще казок Ганса Крістіана Андерсона й віршів Едгара Аллана По. Під час Першої світової війни Дюлак ілюстрував книгу для Французького Червоного Хреста, а також казки для королеви Румунії – принцеси Мері.

Едмунд Дюлак багато працював в сфері поштової графіки: створював офіційні марки для Великобританії (марки з нагоди коронації Георга VI, наприклад, в 1937-му) і Франції (проект французької марки на замовлення Шарля де Голля в 1942-му).

Художник був два рази одружений, але майже тридцять років прожив поза шлюбом з британською письменницею Гелен Боклерк до самої своєї смерті та навіть ілюстрував її книги.

Що ж такого незвичайного в мистецтві Едмунда Дюлака, який прожив досить розмірене і спокійне життя?

Ілюстрації Едмунда Дюлака поєднують тенденції європейського казкового живопису і наслідування стилістиці східних мініатюр.

Подібний синтез цивілізаційних особливостей і різних образних традицій чомусь не нівелює національних характеристик тієї чи іншої казки або твору, а лише підкреслює усе найбільш таємниче й оригінальне в різноманітних історіях. Орієнталізм Дюлака покликаний акцентувати увагу на особливостях героїв, далеких від повсякденної реальності і буденної міської естетики. Тому іноді художник одягає європейських персонажів у мантії та тюрбани, як наприклад, героїнь казок «Синя борода» й «Спляча красуня».

Хвиля інтересу англійських художників до східного мистецтва почалася ще з Обрі Бердслі і Волтера Крейна, котрі надихнулися творами японських майстрів, що з’явилися в місцевих музеях після Всесвітньої виставки в Лондоні. Едмунд Дюлак намагався також колекціонувати мистецтво Азії та навіть вивчати східні мови.

Він написав колись у журналі «Діскавері»: «Фінальним результатом образотворчого мистецтва як імітації дійсності є лише розфарбована фотографія», –  чого йому щосили хотілося уникати в своїй творчості. Він відмовився від реалістичної манери та продовжив працювати над переосмисленням середньовічного мистецтва.

Близькими за стилем і художнім поглядами до Дюлака були такі художники, як Уорвік Гоубл, який малював акварелі на манер японських мініатюр, а також ірландський художник Рене Балл. Останній дружив з Дюлаком і був разом із ним в одному клубі малювальників. Крім того, роботи Дюлака перегукуються з творчістю данського митця Кея Нільсена.

Особливо вдалими мистецтвознавці визнають роботи Едмунда Дюлака в синьо-фіолетовій палітрі кольорів. Ефірні світи з чарівними персонажами, крихкими засніженими полями, почорнілими садами й прекрасним нічним небом. Ілюстрації Дюлака сповнені зворушливим співчуттям до героїв популярних казок і вишуканим еротизмом, справжньою чуттєвістю.

Відзначають вплив на розвиток художнього стилю Дюлака «Російських сезонів» в Лондоні, коли автор міг відвідувати балетні вистави, поставлені Сергієм Дягілєвим, зокрема, балет «Шахерезада», до якої костюми створив видатний художник Лев Бакст. Виставку Бакста Дюлак також відвідував з високою імовірністю, що могло, без сумніву, залишити відбиток на екзотичних образах Дюлака.

Лев Бакст
Ескізи Лева Бакста

Едмунд Дюлак не бажав зображати об’єктивну реальність в натуралістичній манері, тому його малюнки з плоскою композицією і декоративним характером переносять глядача у світ міфології і народних легенд. Мрійливий орієнталізм сприяв експериментам Дюлак, котрий малював ілюстрації не в одному стилі, як його сучасники, а рухаючись особливою лінією розвитку, що дозволило йому стати одним з найбільш значних франко-британських авторів своєї епохи.

Ілюстрації Едмунда Дюлака: галерея

Автор: Анастасія Капралова


Читайте також:

Декаданс і еротика в графіці «піонера модерну» Обрі Бердслі.

Новий погляд на ілюстрації Білібіна канадськими ілюстраторами Tin Can Forest.

Мистецтво вітражу та книжкової ілюстрації Гаррі Кларка.

Карл Ганс Штробль і «Der Orchideengarten»: між політикою та декадансом.

Діснеєвська Фантазія: артхаус, новаторство і приреченість.

Брати Леєндекер: реклама, обкладинки, афіші.

поділитись